Твій помічник на кожен день. 1000 ідей для Вашого ремонту

Поради

БУДІВНИЦТВО: Штукатурка, шпаклівка

Створити гарний інтер'єр сьогодні під силу кожному. Тим більше що немає потреби задовольнятися вбогим набором традиційних оздоблювальних матеріалів. Штукатурки - саме той матеріал, що дозволяє йти в ногу з часом . Причому не тільки при облаштуванні інтер'єра, але й при зовнішній обробці.

Чому штукатурки так популярні? Причин безліч.

По-перше, вони дозволяють одержати однотонну поверхню або поверхню з невеликими вкрапленнями кольорових чіпсів. А це справжнє свято для ока, що утомилося від споглядання шпалер у квіточку.

По-друге, деякі види штукатурок дозволяють сховати нерівності й дефекти стін, що завжди залишається актуальним при нашій якості будівельних робіт.

Штукатурки є найближчими родичами шпаклівок. Вони відрізняються по вигляду й величині наповнювача. Це визначає й всі інші відмінності, у тому числі в призначенні й у технології ведення робіт. Головна відмінність полягає в тому, що шпаклівка може шліфуватися абразивною шкуркою, а штукатурка - ні.

Дотримуючись технології, штукатурки можна наносити досить товстим шаром. Тому традиційно їх застосовують для усунення значних нерівностей поверхні (наприклад, штукатурка по цегельній кладці) або як необхідна конструктивна основа (наприклад, штукатурка по дерев'яних підставах). В результаті можна отримати досить рівну, але шорстку поверхню (міра шорсткості визначається розміром зерен наповнювача). Із-за шорсткості використання штукатурного шару як безпосередня основа перед фінішною обробкою досить утруднене, а деколи неможливо. Найбільш ефективним є комплексне використання технології штукатурних робіт з подальшим шпакльованням оштукатуреної поверхні.

У цьому випадку одержання ідеально гладкої (при необхідності відшліфованої) і рівної поверхні досягається найбільш простим способом. Найпоширенішими є  два види штукатурок - цементні й гіпсові.Зі споживчої точки зору, їхня основна відмінність - у часі повного висихання. Як правило, для гіпсових штукатурок - це кілька доби (4-7). Цементним же штукатуркам для висихання й повного набору міцності потрібно не менш 24- 28 доби. Зменшити строки повного висихання штукатурної суміші складно. Використання спеціальних реагентів, прискорювачів схоплювання доцільно застосовувати тільки для спеціальних видів робіт в особливих умовах.

Цементну штукатурку доцільно застосовувати в тому випадку, коли необхідно одержати максимально міцне й довговічне покриття. Строк експлуатації якісної й правильно виконаної цементної - штукатурки багато десятиліть навіть в умовах перепадів температури й вологості. Відзначимо тут, що для тонкого вирівнювання цементної штукатурки, особливо у випадку недостатньої кваліфікації штукатурів, дуже ефективним є використання спеціальних цементно-полімерних складів - вирівнювателів. Це щось середнє між дрібною штукатуркою й великою шпаклівкою. Фракція (розмір заповнювача до 300 мікронів), час повного висихання (18-36 годин) і технологія ведення робіт у таких складів як у шпаклівки (простої нанесення шпателем, не потрібно перетирання), але вони погано або взагалі не шліфуються шкуркою.

Такі склади рекомендуються для застосування в підвалах, інших підсобних приміщеннях і для вирівнювання основи перед укладанням плитки. Одним словом, скрізь, де не потрібно ідеально гладкої поверхні й цілком достатньо дрібно зернистої основи із шорсткістю близько 300 мікронів.

Гіпсові штукатурки кращі в тих випадках, коли необхідно виконати роботу в найкоротший термін, за умови подальшої експлуатації тільки в умовах нормальної вологості й тільки усередині приміщень. Гіпсові системи зараз одержали велике поширення й у Росії, і на Заході саме у зв'язку з тим, що вони дозволяють значно скоротити строк провадження робіт. Відзначимо також, що застосування гіпсових складів дозволяє істотно спростити технологію. Гіпсову штукатурку можна наносити практично в один шар, проти необхідності нанесення цементної штукатурки в три послідовних шари - набрызг, укрывка й перетирання (тільки така технологія нанесення штукатурки є правильною). Оскільки штукатурний шар є основою для всіх наступних шарів (шпакльовочного й оздоблювального), саме "штукатурні" проблеми є найбільш частою причиною появи тріщин в оздоблювальному шарі. Ці проблеми є наслідком або неякісного штукатурного складу (неправильно підібраний гранулометрический склад наповнювача, перевищений вміст глинистих або органічних включень і ін. фактори), або порушення технології.

Тут найбільш важливими моментами є недопущення надлишку води при заутворі й технологічне очікування повного висихання штукатурних складів перед нанесенням що вирівнюють і фінішних шпаклівок.

Загальні рекомендації при застосуванні штукатурної технології можна звести до наступного:

Потрібно точно витримувати рецептури готування й технологію нанесення штукатурної суміші. При невеликих і середніх обсягах робіт доцільно використовувати готові штукатурні суміші від перевірених виробників.

Щоб уникнути ризику, що застосовувана штукатурна суміш або її компоненти виявляться неякісними, рекомендується використовувати спеціальні полімери- модифікатори й (або) арміруючі сітки для штукатурки. 

Полімери-Модифікатори - це спеціальні полімерні компоненти, що значно поліпшують споживчі властивості будівельних розчинних сумішей і призначені для безпосереднього застосування на будівельному майданчику.

Надзвичайно важливим, як ми вже відзначали, є забезпечення повного висихання штукатурки перед нанесенням наступних шарів. Найпростіше  і правильне - дати штукатурці відстоятися необхідний час до повного висихання.

Штучне прискорення висихання штукатурки мало ефективно й ненадійно. "Сухість" поверхневого шару штукатурки ~ мнима й не гарантує її повного й остаточного висихання на всій товщині, а, отже, не тільки не виключає, але навіть розташовує до появи тріщин. Застосування теплових гармат і протягів не забезпечує необхідного ефекту.

Єдиний більш-менш   прийнятний спосіб для прискорення висихання оштукатурених поверхонь - це глибинний прогрів спеціальними інфрачервоними обігрівачами. Але навіть таке, дуже дороге рішення не принесе значного прискорення. А при виконанні високоякісної фінішної обробки будь-яке штучне прискорення взагалі не бажано. Достатня поява всього декількох тріщин, щоб звести всі прикладені зусилля до нуля.

Єдино правильне рішення, щоб прискорити технологічний процес, - це застосування гіпсової штукатурки. Не забуваючи при цьому, що вона може застосовуватися тільки в сухих приміщеннях, при внутрішніх роботах. Важливо пам'ятати також, що крім простої, внутрішньої вологості приміщення не можна допустити утворення вологості усередині стіни внаслідок недостатності її термічного опору (так званої крапки роси). Так, наприклад: застосування гіпсової штукатурки усередині заміського будинку для непостійного проживання зі стінами товщиною у дві цегли - не прийнятно.

Саме тому в кожному конкретному випадку при застосуванні гіпсової штукатурки необхідно враховувати всі фактори й наслідки, які можуть привести до небажаного кінцевого результату.

На закінчення можна відзначити, що вже існують гіпсові штукатурки, що мають малий строк повного висихання й не бояться перепадів вологості й температури. Їх припустимо використовувати навіть для обробки фасадів. Але це складні багатокомпонентні й дуже дорогі склади. 

Шпаклювання

Наступний етап - шпаклювання, тобто підготовка стін під малярні роботи. Шпаклівку наносять у три шари: 1,2 - попередній і 3 - фінішний. Шпаклівка - густа пластична маса. Вона може продаватися вже в готовому змішаному вигляді, також і у вигляді сухої суміші, яку потрібно ще готувати, шляхом змішування з водою. Звичайно суміш готовлять у невеликих порціях, достатніх для проведення певного обсягу робіт у певний строк до початку процесу схоплювання, коли шпаклювальна суміш втрачає свою еластичність і починає погано зчіплюватися з поверхнею. Однак сучасні технології дозволяють виготовляти суміші із тривалістю життя від 6 до 24 годин. Якщо суміш готується вручну, то необхідно точно додержуватися зазначених пропорцій. Важливо пам'ятати, що в жодному разі  не можна додавати води у вже готову суміш, що починає схоплюватися. Така суміш тільки на вид залишається колишньої. Насправді, вона практично втрачає всі свої властивості.

Перед початком шпаклювання, стіни необхідно ретельно прогрунтовать, ув"язавши тим самим пил і поліпшивши зчеплення шпаклівки зі стіною.

Роботи виробляються за допомогою широких і вузьких шпателів. Вузьким шпателем розподіляють по широкому невелику кількість шпаклівки й одним рухом від кута до середини розтягують шпаклівку по стіні. Після кожного розтягування потрібно знімати надлишки шпаклівки. Кожний наступний шар накладають як би внахлест із попереднім. Дійшовши до середини стіни, шпаклівку накладають, рухаючись шпателем знизу нагору, а надлишки знімають напівкруглими рухами. Перший шар шпаклівки накладають шириною від 0,5 мм. до 25 мм., після чого першому шару дають просохнути.

Фінішний шар

Поверхню після першого шару штукатурки знову ґрунтують і накладають фінішний шар, шириною від 0,2 мм. Їм заповнюють дрібні дефекти. Після фінішного шару шпаклівки стіна має поверхню, що не крейдує, шовкову, що практично не вимагає шліфування. Технологія нанесення фінішного шару така ж, як і першого. Якщо стіна готується під фарбування, то шліфування й шпаклювання виробляються при бічному світлі потужної лампи, що допомагає помітити найменші недоліки на стіні. По закінченні процесу попередньої обробки, стіна готова до нанесення оздоблювального матеріалу (фарба, шпалери, декоративна штукатурка й ін.)