Нова Лiнiя — Поради

Твій помічник на кожен день. 1000 ідей для Вашого ремонту

Поради

ПОКРИТТЯ ДЛЯ ПІДЛОГИ: Ковролін

В 1950 році, коли американський інженер Коббл спроектував машину для потокового виробництва килимів голкопрошивним методом (технологія тафтинга), голкопрошивний ковролін почав свій тріумфальний хід по світу, безмежно розширивши сферу застосування килимів. Сьогодні ковролін можна побачити не тільки у вітальні або спальні затишної квартири, але й у банках, офісах, на сходах і в коридорах суспільних будинків, у спортивних і концертних залах, і навіть у плавальних басейнах. Виготовляються з різних матеріалів і на різних основах, ковроліни не бояться вогкості й не підвержені гниттю, стійкі до стирання, легко очищаються від забруднень і зберігають первозданну яскравість кольорів протягом  усього строку експлуатації. Крім тафтинга в XX столітті з'явився цілий ряд і інихі нетканих технологій виготовлення ковроліна, найбільш популярна серед яких голкопрошивна технологія.

На додаток до традиційних килимів (закінченим виробам з обробленими краями) сьогодні широку популярність придбав і ковролін - килимове покриття, що являє собою рулонний матеріал з неопрацьованими краями. Ковролін став зараз звичайним для офісів, однак у приватних квартирах він не так розповсюджений. Але ж це тепле й гарне покриття може принести у ваше життя те, що зробить повернення додому приємним щодня , а саме - домашній комфорт.

Поглинання шуму, тепло- і звукоізоляція - одні з головних властивостей ковроліна. Але в той же час кожний вид килимового покриття має своє цільове призначення (офіс, готель, дом. спальня, хол, і т.і.). Виходячи із цього, всі його експлуатаційні властивості закладуються вже в процесі розробки волокна й виробництва самого покриття. Головне завдання, що стає перед виробниками ковроліна, складається в створенні покриття, що оптимально сполучить у собі дизайн, функціональні й експлуатаційні властивості, необхідні для створення затишку, тепла й краси, гармонії з обстановкою й внутрішньою атмосферою вдома або офісу.

Види ковроліна

По способу виробництва ковролін підрозділяється на три основних види: тканий, тафтинговий (прошита ворсовими нитками ткана основа) і голкопрошивний ковролін (ворсові нитки вбиваються голками в первинну основу).

Голкопрошивний (тафтинговий) ковролін

Машина, яку спроектував Коббл, працює за принципом, схожим із принципом роботи швейної машини, але відрізняється від неї кількістю голок, розташованих дуже близько одна до одної. Кожна голка простьобує нитку крізь первинну основу. З виворітної сторони нитка підхоплюється гачком, що робить петельку, формуючи так званий петельчатый ворс. Гачок може бути забезпечений ріжучим лезом, що розріже петельку, як тільки вона буде сформована, таким чином, роблячи стрижений ворс. Потім пряжа, як уже говорилося вище, закріплюється латексом, після чого може наноситися вторинна основа. Вага ворсу залежить від відстані між голками (класу машини), кількості стібків на одиницю площі (щільність ковролина), висоти ворсу й типу застосовуваної нитки. Популярність технології "тафтинг" обумовлена розмаїтністю конструкцій ковроліна, одержуваних за допомогою даної технології. Завдяки застосуванню різних лекал, що рухають ґрати з голками, можливості зміни висоти ворсу, і т.і., варіації килимових покриттів сьогодні безмежні. Отже, верх усякого ковроліна в процесі формування поверхні являє собою величезну кількість петель. Потім ці петлі можуть або розрізатися, тоді виходить ковролін з розрізаним ворсом, або не розрізатися, як в "петльовому" килимовому покритті. Існують і комбіновані типи, що в сумі породжує невичерпне багатство комбінацій, що дозволяють дизайнерові проявляти творчий підхід у виборі підходящого до ситуації ковроліна.

Голкопробивний ковролін

Процес виготовлення ковроліна визначив назву даної групи килимових покриттів. Голки, використовувані для виробництва голкопробивних килимових покриттів, не мають вушок. Замість них голки мають зазублини по всій довжині, які при русі голок нагору- долілиць захоплюють і заплутують волокна таким чином, що вони можуть утворити компактне волокно, що втримується разом завдяки тертю між волокнами. Процес виробництва ковроліна починається з утворення свого роду павутини, що являє собою незв'язані шматочки волокон (штапель) довжиною близько 10 см, безупинно розподілених по всій ширині  конвеєра, що рухається. Конвеєр переміщає їх до місця, де один шар накладається на інший, утворюючи більш широкий і товстий матеріал. Між ними, як у сендвичі, закладається полотно, що прошивають, і він надходить у машину, де його пропускають між двома плитами. Нерухлива нижня плита має багато отворів, розташування яких відповідає розташуванню зазубрених голок на  верхній плиті, що рухається. У міру проходження між плитами матеріал пробивається голками, які захоплюють волокна й протаскують їх крізь полотно. Для одержання гарного ковроліна потрібно від 800 до 1200 ударів на квадратний дюйм (1 дюйм = 2,54 см). Після виходу з машини на зворотну сторону ковроліна наноситься або клейова основа, або тонкий шар латексу (гуми), що після нанесення підпресовується. Крім того, на такий ковролін різними способами можна нанести різноманітні малюнки. По зовнішньому вигляду й відчуттю комфорту голкопробивний ковролін поступається тканим і тафтинговим, але користується попитом завдяки гарному сполученню міцності, зносостійкості з невисокою вартістю.

Тканий ковролін

При тканому способі виробництва ковроліна нитки ворсу переплітаються з нитками утоку й основи й тчуться разом, утворюючи складну конструкцію. Процес виробництва таких покриттів досить повільний й складний, звідси відносно висока ціна. У тканих покриттів основа є складовою частиною покриття, тому навіть після інтенсивного зношування й чищення основа не відшаровується. Покриття стійке до роликових коліс офісних крісел, має високий ступінь розмірної стійкості в мокрому й сухому станах, довго зберігає прекрасний зовнішній вигляд.

Більшість ковролінів подібних типів мають один рівень розрізного ворсу, але вони можуть мати й різнорівневий ворс. При виробництві разнорівневих ворсових покриттів іноді використовують волокна й пряжу, стислу при нагріванні. За рахунок застосування твердої й м'якої крученої пряжі й інших варіацій пряжі можна змінювати структуру ковроліна. Ворс може бути як синтетичним, так і вовняним.

Матеріали волокон ковроліна

Головновним матеріалом, необхідним для виготовлення ковроліна, є волокно. Волокна можуть бути натурального або штучного походження. Волокна натурального походження, у свою чергу, діляться на рослинні й тваринні матеріали. Серед натуральних рослинних матеріалів для виготовлення ковроліна застосовуються такі, як льон, бавовна, джут, сизаль, кокосові волокна й деякі інші. Матеріали тваринного походження - це шовк і вовна. Матеріали штучного походження можуть бути на основі рослинного (віскоза, гума) або мінерального (скловолокно, металеве волокно) сировини, а також синтетичні. Сьогодні, завдяки своїм якостям, серед яких прийнятна вартість, довговічність і особливі технічні властивості, все більшу частину ринку завойовують синтетичні матеріали поліпропілен (РР); поліамід (РА) або нейлон; поліакрил (РАС); поліефір або, як його часто називають, поліестер (PES). У даний час найбільш широко використовуються для виробництва ковроліна поліамідне й поліпропіленове волокна, а також вовна. Бавовна, поліакрил, поліефір і віскоза використовуються в значно менших обсягах. Зрозуміло, у кожного з матеріалів, застосовуваних для виготовлення килимового ворсу, є свої достоїнства й свої недоліки. Вибір конкретного виду залежить від того, де буде використовуватися даний ковролін.

Поліамідне волокно (нейлон)

Поліамідне волокно або нейлон (винайдене компанією DuPont в 1938 році) є найдорожчим  синтетичним матеріалом, але при цьому й найпоширенішим. Це пояснюється його властивостями, які закладаються в процесі виробництва на молекулярному рівні: пружність, зносостійкість, антистатичність (у фірмових волокон) і високі протипожежні показники. Добре фарбується, що дозволяє створювати широку колірну гаму. Найбільш відомі виробники фірмових поліамідних волокон: BASF, DuPont (робить із нейлону 6.6 волокно Antron®, антрон), Solutіa. Відмінність фірмового волокна полягає в його антистатичності й грязевідштовхуючих властивостях. Для рішення цих завдань волокно або покривається грязезахисним складом (тефлоном), або для додання волокну ковроліна антистатичних властивостей на молекулярному рівні в нього додаються графітові добавки, або металеве волоконце. Різні форми перетину волокна дозволяють досягти ефекту *непомітності* бруду, а також *світлової гри* самого покриття. Властивості волокна дозволяють використовувати різні способи обробки ворсу, а відповідно й створення різноманітних колекцій килимових покриттів. По своїх експлуатаційних властивостях поліамід знайшов широке застосування як у виробництві офісного, так і домашнього ковроліна. Його можна використовувати як в *чистому* вигляді, так і як  добавку до інших матеріалів, наприклад, вовни або поліпропілену. Залежно від  експлуатаційного призначення щільність ковроліна з поліаміду може бути від 28 до 80 унцій і вище. Петльові й розрізні покриття з фірмового волокна - залежно від  дизайну й щільності - можуть використовуватися в приміщеннях з будь-яким функціональним призначенням. Зі змішаних волокон звичайно роблять домашній ковролин. Як уже говорилося вище, поліамід є дуже щільним, зносостійким матеріалом, тому килим тривалий час зберігає текстуру й колір, ворс не приминається під вагою меблів і не зношується від інтенсивного ходіння. Даний ковролін характеризує простота догляду, розмаїтість зовнішнього вигляду, пожежобезпечність.

Поліпропіленове волокно

Разом з поліефірними волокнами (PES) поліпропіленове волокно (РР) ставиться до класу хімічних речовин, званих поліолефінами. Ці речовини хімічно інертні, мають досить просту молекулярну структуру (складаються тільки з вуглецю й водню). Поліпропіленове волокно не може бути пофарбовано жодним із традиційних барвників через свою хімічну інертність. Молекули волокна не містять реакційних груп, а його структура досить щільна, так що молекули барвника не можуть проникнути у волокно. Таким чином, барвники додаються в поліпропіленове волокно безпосередньо перед екструзією, тобто пряжа повинна бути пофарбована до виготовлення килима. Завдяки цьому покриття з поліпропілену кольоростійкі, вони не вицвітають, хоча їхня колірна гама не відрізняється особливою розмаїтістю. Поліпропілен має непогану пятностійкість. Він ідрофобен, і не боїться речовин на водній основі (вино, лимонад), однак маслянисті речовини (наприклад, крем від торта або майонез) представляють для нього серйозну небезпеку. Поліпропілен є єдиним матеріалом, що споконвічно володіє антистатичністю, що дозволяє не обробляти його антистатиком (але в міру забруднення волокна втрачають цю властивість). Перевага цього волокна також у його дешевизні. Поліпропілен дешевше поліаміду, не говорячи вже про вовну. До недоліків поліпропілену можна віднести низьку зносостійкість і слабку пожежобезпечність. Поліпропілен плавиться вже при температурі 165 °С і швидко зношується при інтенсивному використанні, тому використання килимових покриттів з нього не рекомендується в суспільних приміщеннях. Покриття з поліпропілену можуть бути як петльові однорівневі і багаторівневі, так і різнорівнені (про конструкції килимових покриттів див. нижче), вибір залежить від умов, у яких буде експлуатуватися дане покриття. У місцях з високою прохідністю (наприклад, коридорах) найкраще використовувати покриття з поліпропілену з низькою однорівневою петлею й щільністю не менш 20 унцій (678 грам) на метр квадратний.

Структура ковроліна

Структура ковроліна складається з наступних шарів: ворс, первинна основа, що закріплює шар і вторинна основа. Розглянемо призначення й властивості кожного шару.

Первинна основа

Первинна основа використовується у всіх видах ковроліна, зроблених методом тафтінга. Вона закріплює ворс і забезпечує стабільність форми. Може бути тканою або нетканою - залежно від  сфери застосування ковроліна.

Ткану первинну основу роблять із поліпропілену. Неткану основу - як з поліпропілену, так і з поліаміду. Поліпропілен не формуется, тому первинна основа з нього використовується в тих покриттях, де розміри готового килима не будуть мінятися. А неткана поліамідна первинна основа за рахунок своєї еластичності широко використовується, наприклад, в автомобільній промисловості (для оббивки салону автомобіля), де потрібно додати готовому килимовому покриттю задану форму.

На даному етапі виробництва (з'єднання ворсу з первинною основою) нитка сидить в основі ще не міцно й може бути легко витягнута з неї. Для запобігання цього петлі напівготового ковроліна необхідно зафіксувати в основі шляхом нанесення закріпляючого шару й вторинної основи.

Закріплюючий шар

Для перетворення напівготового ковроліна в придатний до використання виріб необхідно міцно зафіксувати нитки килимового ворсу. Для цього наносять спеціальний закріплюючий склад (клеючий компаунд). В якості клеючого компаунда використовується або латекс (натуральна або синтетична гума), або дисперсійний матеріал на основі полівінілацетату, полівінілхлориду, поліуретану, поліакрилату. Для того щоб додати килимовому покриттю антистатичні властивості й вогнетривкі характеристики, у латекс вводять добавки, що забезпечують наявність у килимів цих додаткових властивостей. Крім фіксації петель, латексування має величезне значення для додання міцності покриттю, що є надзвичайно важливим, тому що ковролін піддається значним навантаженням у процесі експлуатації. Одним зі засобів перевірки відповідності ковроліна вимогам міцності є засіб Кастору (випробування кріслом на коліщатах). У ході цього випробування імітується вплив на килим офісного крісла на коліщатах, що дозволяє оцінити не тільки міцність первинної основи з нанесеною ґрунтовкою, але і якість матеріалу, з якого виготовлений ворс килима. Міцність фіксації ворсу можна також перевірити шляхом виміру зусилля, необхідного для витягування петель. Зазначені аспекти міцності відіграють важливу роль при виборі найбільш підходящого ковроліна для відповідної сфери застосування (інтенсивний вплив, середній вплив, і т.і.). Тафтингові килимові покриття завжди латексуються незалежно від типу вторинної основи.

Вторинна основа

Після нанесення закріплюючого шару наноситься вторинна основа - відімий з вивороту шар, що буде безпосередньо стикатися з підлогою. Вторинна основа являє собою текстильний шар або спінений латекс. Вона надає килимовому покриттю додаткові якості - опір усадці, пружність, еластичність, зносостійкість, звуко- і теплоізоляцію, опір ковзанню. Існують наступні види вторинної основи: натуральний джут, штучний джут, латекс, повсть, нитяна основа й деякі інші. Натуральний джут - це екологічно чистий матеріал, використовуваний для тимчасового укладання на паркет. Має ряд недоліків. При тривалій експлуатації відбувається стирання волокон джуту й руйнування ґрунтувального шару. При попаданні вологи на натуральний джут він, по-перше, дає усадку, що приводить до зміни лінійних розмірів ковроліна (на поверхні з'являються *хвилі* і складки), а по-друге, можливе гниття, утворення цвілі, розкладання ниток (що в остаточному підсумку знову ж веде до руйнування ґрунтувального шару й, відповідно, ослабленню закріплення ниток). Штучний джут виготовляється звичайно з поліпропілену й дуже рідко зі змішаних синтетичних волокон. Його перевагою в порівнянні з натуральним джутом є влагостійкість. При попаданні вологи ніяких змін не відбувається, матеріал не дає усадки, що дозволяє килимовому покриттю зберігати свої розміри. Не стирається, не піддається розкладанню, і т.і. Однак варто пам'ятати, що при дуже частому прибиранні миючим пилососом можливе утворення цвілі й відшарування джуту від підстави покриття, тому необхідно повністю просушувати покриття перед наступним прибиранням або застосовувати сухе чищення потужним пилососом. Однак, якщо покупець купує покриття для тимчасового укладання на паркетну підлогу, необхідно його попередити про те, що штучний джут - дуже твердий матеріал, а його нитки мають досить гострі краї, тому при експлуатації будуть поводитися  так само, як наждаковий папір. Отже, після використання покриття необхідно робити шліфування паркету для додання йому нормального вигляду. Латексна гума (покриття на спіненій основі). Виготовлення вторинної основи з латексної гуми - тривалий процес. Він складається із двох етапів - нанесення й полімеризації нанесеного шару. Вторинний шар з гуми наноситься шляхом розпилення суміші рівномірним, тонким шаром на первинну основу. В основному для цього використовують латекс із синтетичної гуми з додаванням великої кількості наповнювача, як правило, карбонату кальцію. Основною умовою активізації хімічного процесу вспінення є тепловий вплив. Дотримуючись певного температурного режиму, проводять полімеризацію, і, як наслідок, відбувається утворення піни, вторинної основи. Якість гуми визначається дуже просто: чим менший розмір мають пори і чим більше їх на одиниці об'єму, тим гума щільніша і якісніша. Ковроліни на спіненій основі були популярні в 70- ті й 80- ті роки в Європі. Пояснення цьому факту можна знайти, ознайомившись із перевагами й недоліками даного виду основи.       Переваги. Додаткова звуко- і теплоізоляція, відчуття м'якості й комфорту навіть при незначній висоті ворсу й щільності набивання. Збереження лінійних розмірів при вологому прибиранні. Щільне прилягання ковроліна до поверхні підлоги й, як наслідок, відсутність складок і зморшок на поверхні. Можливість укладання без застосування  засобів, що клеять, фіксування по периметрі тільки плінтусом. Недоліки. Ковролін на спіненій основі укладають на всю поверхню підлоги, від плінтуса до плінтуса, тому що гума має схильність до прилипання до поверхні підлоги, і тому ймовірність переміщення покриття без ушкодження основи дуже мала. Одним словом - ковролін з подібним типом основи укладається один раз. Не можна укладати на паркетну підлогу, якщо не передбачається реставрація поверхні підлоги, тому що після видалення покриття можуть залишитися *білясті* плями. Причиною появи цих плям служить волога, що попадає на паркет у результаті вологого прибирання й, не завжди випаровуючись, приводить до відшарування лакового шару. Через 5-7 років після укладання ковроліна на спіненій основі починається процес висихання латексу - і гума починає кришитися. Наслідком цього є поява ум'ятих *доріжок* на поверхні. Хотілося б відзначити, що розрахунковий термін служби покриттів за даними фірм-виробників саме 5-7 років, але ці дані для Європи. У нашій країні покриття експлуатують, як правило, до повного стирання. Необхідно пам'ятати, що даний вид основи дуже легко пошкоджується при відвантаженні й транспортуванні, тому відрізи покриття повинні бути надзвичайно ретельно упаковані. З 90-х років популярність покриттів на спіненій основі в Європі пішла на спад через екологічні міркування. У даний момент таку підложку в покриттях для домашнього застосування успішно заміняє штучна повсть, а в контрактних (офісних) стилях - килимова плитка (на ПВХ або бітумній основі) або ж ковроліни на текстильній основі. Повсть, як і будь-яка натуральна сировина, володіє рядом істотних недоліків - запах, утворення цвілі у вологому стані, необхідність обробки антистатичними засобами, і т.і. У даний час повсть як основу  при промисловому виробництві килимових покриттів практично не використовують, але він послужив прототипом сучасної, дуже перспективної вторинної основи штучної повсті. Основною відмінністю цього виду основи від натуральної повсті є те, що вона виготовляється з поліпропілену, а не з вовни. Для додання основі водо- і пиловідштовхуючих властивостей додатково робиться просочення спеціальними засобами. Штучна повсть має високі теплоізоляційні й звукоізоляційні властивості. При укладанні основа легко ріжеться й краї *не сипляться*. Можливе проведення вологого прибирання. Як недолік даного типу основи можна відзначити лише незначне збільшення вартості покриття. Нитяна (текстильна) основа використовується тільки при виробництві комерційних, контрактних покриттів. Маючи текстильну основу, покриття легко, без заломів складається й не ламається, охороняє закріпляючий шар від руйнування, легко ріжеться й укладається практично без швів. Типи ворсу ковролина

У сучасному виробництві поширені три основних типи ковролінів: з петельним, розрізним ворсом і комбіновані.

Ковролін з петельним ворсом

З однаковим рівнем петлі - це ковролін з нерозрізними петлями рівної довжини. Петельний килим може бути состібан як у компактну структуру, так і більш вільну, що збільшує кількість усіляких ефектів, які можуть бути за допомогою цього досягнуті. Це міцний килим, що володіє якісним зовнішнім виглядом, якщо висота ворсу й щільність його добре витримана. При цьому покриття виходить дуже щільним, так що його можна використовувати в місцях з великим експлуатаційним навантаженням.

Багаторівневе покриття - це ковролін, петлі в якому зроблені різної висоти, за рахунок чого створюється об'ємний малюнок на поверхні, багатий і привабливий зовнішній вигляд. Покриття "скрол" - є різновидом різнорівневих петельних покриттів. Додатковою технологічною операцією є "стрижка" верхівок і розчісування. Привабливий вигляд зберігається досить довго.

Ковролин зі стриженим (розрізним) ворсом

По довжині ворсу ковролін з розрізним ворсом ділиться на коротковорсні (довжина ворсу 2- 3 мм), середньоворсні (3-5 мм), високоворсні (більше 5 мм) килимові покриття. Велюрове або, як його ще називають, плюшовий ковролін - це виріб з низьким розрізним ворсом, підстриженим до рівної довжини. Після стрижки ворс килима розпушується й створює однорідну, гладку, схожу на оксамит поверхню. Залежно від  використовуваної пряжі розрізняють класичний велюр, м'який велюр і напівм'який велюр. Це найпростіший  у догляді тип ковроліна. Однак, на велюрі, особливо однотонному, добре помітні сліди кроків і бруд. Сховати це допомагає друкований малюнок.

З пересічною розрізною петлею - своєрідність визначається плетивом, створюваним машиною при пересічному русі ґрат з голками й кількістю стібків на сантиметр. Даний тип ковроліна дозволяє створювати моделі, здійснення яких раніше було можливо лише за допомогою ткацтва.

"Фрізе" (або як його ще називають текстурне) - це покриття, зроблене з високої скрученої, термічно обробленої пряжі. Ворс у такого покриття вище, ніж у велюрового. Ковролін такого типу довговічний, стійкий до стирання й зминання, сильно скручений ворс килимів "фрізи" допомагає сховати сліди кроків і бруд. Покриття гарно чиститься й відносно недороге. Рекомендується для дитячих, віталень, коридорів.

 "Саксони" - стиль килима з більш високим, ніж у велюру, ворсом теж із скрученої термофіксованої пряжі. Це найдорожчий і найпопулярніший на Заході тип ворсу. Нитка сильно скручена і не просто розрізана, а заточена як олівець, тому ворсинки не зливаються одна з одною і зберігають вертикальне положення. Це створює ефект вовняного килима. Стиль "саксони" цінується за елегантність і комфортність.

"Євросаксони" (висота ворсу 7-8 мм, дуже тонкий і сильно закручений ворс, з масою ворсу більше 1 кг) - це один з найдорожчих  видів килимових покриттів.

"Шег" - це різновид "саксони" з дуже високим і грубим ворсом. Висота ворсу такого килима може досягати 30-40 мм. Покриття має найвищий  ворс із всіх килимів зі стриженим ворсом. Довжина ворсу більше 2,5 см, виконаний він із крученої пряжі. Між стібками досить великі відстані, так що ворс падає. Тому килими такого типу не можуть застосовуватися в місцях великого руху. Також утруднено їх чищення. Через витрату великої кількості пряжі гарні килими "шэг" дорогі.

Комбіновані типи ковроліна

З вистриженими верхівками ворсу - виготовляються в процесі подальшої обробки петельчатого килимового багаторівневого покриття. Петлі секцій з найвищим  ворсом підстригаються після простьобування. З багаторівневими петельно-розрізним ворсом - килим складається із секцій з нерозрізаними петлями, а також з петель, розрізаних на  машині що простьобує. У класичному варіанті такого покриття ворс із розрізними петлями завжди вище, ніж нерозрізні петлі.

З постійним рівнем розрізної й нерозрізної петлі - одна з останніх технік з петельчатим і стриженим ворсом однієї довжини. При виробництві такого покриття використовується спеціальний гачок із запрограмованими функціями утворення петель і їхнього розрізування, що витягає не підлягаючу до розрізуванню петлю до рівня розрізаного ворсу. Шляхом комбінування цієї техніки з використанням моделюючих пристосувань для створення високої або низької структури, а також техніки пересічних петель, створюється дивна розмаїтість сучасних моделей. З пересічною розрізною петлею. Своєрідність визначається плетивом, створюваним машиною при пересічному русі ґрат з голками й кількістю стібків на сантиметр. Даний тип ковроліна дозволяє створювати моделі, які раніше можна було здійснювати тільки за допомогою ткацтва.       Моделі з додатковим простьобуванням - виробляються на так званих *машинах з індивідуальним керуванням голками* (ІCN - Іndіvіdually Controlled Needle). Як основу  використовується незавершений (не закріплений вторинною основою) ковролін, що пропускається через машину з більше грубим лекалом, чим машина, на якій було простегано покриття-основа. У ході цього процесу вшивається пряжа додаткових кольорів і відтінків. Програмування голок дозволяє створювати безліч колірних ефектів і різні варіації дизайну ковроліна.

Укладка ковроліна

Перед укладанням ковроліна треба "сім разів відміряти". Намалюйте план приміщення на картатому папері й визначите, яку кількість ковроліна необхідно. Намагайтеся уникати стикування ковроліна. Якщо це неможливо (або економічно невигідно), при викроюванні шматків ураховуйте напрямок ворсу (скрізь в одну сторону). При укладанні рулонних килимів, як правило, робляться припуски по 10 см з кожної сторони. Методи укладання.

Правильне укладання ковроліна відповідно до  інструкцій виробника - основна умова тривалого строку його служби. Краще доручити її професіоналам. Існують два головновних методи укладання: приклеювання по всій площі й укладання на подкладку з натяжкою ковроліна. Приклеювання зручно для великих приміщень, де має значення стабільність розміру. Натяжка гарна для невеликих приміщень, де бажана більша м'якість покриття й додаткова звукоізоляція.Винятково висока стабільність килимової плитки означає, що її можна укладати без приклеювання, при цьому, як вартість робіт з укладання й видалення, так і витрата матеріалів істотно знижуються. Однак і при установці плитки дуже важливо дотримуватися рекомендацій виробника. Вимоги до підготовки підлоги.

Підготовка підлоги перед укладанням ковроліна дуже важлива. Особливо при використанні методу приклеювання. Поверхня не повинна мати нерівностей (особливо з гострими краями), а також тріщин.Вирівнювання поверхні виробляється шпаклюванням, шліфуванням або за допомогою  сумішей, що самовирівнюються. Останнім часом  часто застосовуються фальшпідлоги (по регульованих лагах). Їхнім різновидом є система фальшпідлог для прокладки кабельного господарства, що використовується в сполученні з килимовою плиткою й дозволяє з максимальною ефективністю вирішити проблеми прокладки комунікацій і установки ковроліна.

Укладання в малих приміщеннях

Вільне розстеляння або приклеювання?

У невеликих приміщеннях площею до 25 м2 можна застосовувати метод вільного розстелення ковроліна. Він полягає в тому, що ковролін закріплюється тільки по периметрі й уздовж стиків двосторонньою клейкою стрічкою. У великих приміщеннях, особливо там, де будуть підвищені навантаження (великий потік людей, меблі на коліщатах і т.д. ), ковролін варто приклеювати по всій поверхні. Професійний інструмент або кухонний ніж?

Якщо Ви вирішили укласти ковролін самостійно, розумно запастися спеціальним інструментом. Укладання ковроліна стає справжнім задоволенням, якщо використовувати професійний ніж для розрізування килимів, а також спеціальний шаблон для обрізання крайки. На початку важливо ретельно проміряти приміщення. Плануючи покупку, додайте до кожного з розмірів 5-10 см.Зверніть увагу, що в місцях фіксації клейкої стрічки поверхня повинна бути сухою, чистою й знежиреною. Попередньо викроєний з невеликим допуском ковролін потрібно розкласти й ретельно розгладити від середини до стін. Шаблон для обрізання крайки кладемо на підлогу й присуваємо до стіни. Ковролін притискаємо до шаблона й обрізаємо ножем строго по його верхній крайці.

Спочатку двосторонню  стрічку, що клеїть, фіксуємо на підлозі (по периметру й на стиках). На цьому етапі захисну плівку видаляти не потрібно. Потім присуваємо до стіни попередньо обрізаний точно в розмір ковролін.

Тепер акуратно видаляємо захисну плівку із клейкої стрічки й щільно притискаємо до неї ковролін.

При покупці розміри шматка ковроліна бажано вибрати такими, щоб можна було вкрити все приміщення. Не радимо робити стикувальний шов посередині кімнати. Якщо ж цього не уникнути, дотримуйтеся, будь ласка, наступних рекомендацій:

Стикуєемі шматки ковроліна повинні лежати строго паралельно (не забудьте при цьому про малюнок і візерунок). Шматки укладаються внахлест на 5-10 см. У місці з'єднання притискаємо їх шаблоном, і ріжемо по ньому одночасно обидва шматки (не чекайте, поки лезо ножа затупиться; міняйте його частіше, якість шва від цього тільки виграє).

Видаливши обрізки й відігнувши крайки стикуємих шматків ковроліна, фіксуємо до підлоги клейку стрічку. Видаляємо захисну плівку зі стрічки.

Обрізані й підігнані шматки притискаємо щільно один до одного, а потім і до клейкої стрічки на підлозі. Інші способи укладання ковроліна.

У випадку, якщо розміри приміщення не дозволяють укрити всю поверхню підлоги одним шматком, а також, якщо в приміщенні будуть використані меблі на коліщатах, розумно буде приклеїти ковролін по всій поверхні. Це забезпечить гарантовану міцність і довговічність покриття. При такому способі укладання часто використовується спеціальна допоміжна підложка. Вона створює додатковий комфорт, тепло- і звукоізоляцію.

Догляд за ковроліном

Забруднення ковроліна можна значно зменшити, встановивши грязепастки: чистячі коврики у дверей, ґрати й знімні килими в ліфтах. Такі міри допоможуть зібрати бруд із взуття, перш ніж вон буде рознесений по всьому будинку. Важливість регулярного прибирання.

Килимові покриття відрізняються довговічністю й простотою прибирання. Проте, їх необхідно: Регулярно пилососити. Це збереже зовнішній вигляд ковроліна й продовжить строк його служби. Пилосос із електричною обертовою щіткою найбільш ефективний.

Періодично піддавати глибокому чищенню. Для цього варто запросити професіоналів.

Вчасно видаляти плями. Однак чим раніше Ви почнете чищення, тим більша ймовірність успіху.