Спільне дозвілля
Колектив НЛ Луцьк доволі молодий, за плечима трохи більше як півроку трудових буднів. Утім, праця – це не обов’язково будень, якщо робота подобається, приносить задоволення і добре оплачується, вона цілком здатна викликати відчуття свята. Аби в індивіда виникло це відчуття, багато залежить від умов праці, якщо ж ідеться про колектив, то від тієї атмосфери, що панує в ньому: душевний комфорт на робочому місці здатний компенсувати ту енергію, яка поглинається фізичними навантаженнями. Про здруженість колективу НЛ Луцьк свідчить той факт, що працівники мають потребу спілкування у позаробочий час. Реалізується ця потреба у формі поїздок на природу.
„Більшість свого часу проводимо ми на роботі, – говорить Роман Сидорчук, заввідділом освітлення. – Це частина нашого життя, тільки від нас залежить, як ми його облаштуємо. Ми здружилися, є необхідність у спілкуванні, але на робочому місці кожен з нас обмежений виконавчими функціями та обов’язками, для приватних стосунків не залишається часу, тому цілком логічно, що ми збираємося після роботи. Сама технологія нашої праці, її методика наштовхує на паралелі з відпочинком, адже наша робота не є для нас тягарем, ми працюємо із задоволенням”.
Перший раз поїхали – сподобалося, не стали відтягувати з наступною поїздкою. Початкова спонтанність змінилася продуманістю і певною організованістю, почала складатися традиція. В останньому пікніку брали участь сімнадцять чоловік.
„Ми популяризуємо активний відпочинок, – доповнює Микола Шейко, заввідділом дверей. – Обираємо місце, щоб можна було пограти футбол, волейбол, покупатися, засмажити шашлики, зварити ухи. Усі задіяні за своїми вподобаннями. Ми не тільки колеги, але й друзі. Ми більше ніж команда, ми сім’я”.
Для Миколи Шейка це не просто слова, не якась абстракція... Він перевівся зі Львова, у Луцьку не мав ні родичів, ні знайомих, але дякуючи духу єдності, яким живе „Нова лінія”, не відчув себе самотнім у чужому місці. Звичайно ж, становлення колективу не простий процес.
„Коли мені запросили приєднатися, я роздумувала, варто їхати чи не варто, спрацював якийсь гальмівний бар’єр, – ділиться враженнями Ірина Самост’ян, адміністратор бази даних. - Ви не повірите, як все було!.. Я побачила своїх колег зовсім в іншому світлі, іншими очима. Після поїздки я сказала нашому директорові: я горда, що працюю з такими людьми”.
Гордитися може кожен, хто працює у „Новій лінії”, де ми вміють не тільки якісно працювати, але й відпочивати активно й культурно.
