"Місто Лева"-очами співробітника "Нової лінії"

Працівник центрального офісу ЗАТ « Нова лінія» - керівник роздрібної торгівлі Гнатюк А.В. побував у місті Львові з метою інспекції торгівельного гіпермаркета. Незадовго до повернення до Києва, він відвідав історичні пам’ятки міста.
Львів – “місто левів” з населенням 830 тисяч жителів і площею 155 кв.км, серце та душа Західної України, є її найбільшим містом і одним з найбільш важливих культурних, академічних та промислових центрів України.
Львів було засновано як фортецю в середині 13 століття князем Данилом Галицьким, який назвав місто на честь свого сина Лева.
Львів пишається 9 театрами, 20 музеями, Філармонією та Галереєю Мистецв, що містить видатні твори східно- та західно-європейського мистецтва від готики та Ренесансу до наших днів. Архітектурний символ Львова – Оперний театр (1897-1900), який вважається одним з найкращих театрів Європи.

Історія театру.
В кінці XIX ст. у Львові стала відчутною потреба побудови великого міського театру. У 1895 році був оголошений конкурс на кращий проект будівлі, в якому серед багатьох взяла участь фірма "Г.Гельмер і Ф.Фельнер", що побудувала понад сорока театрів в Росії та Австро-Угорщині, в Болгарії та Німеччині, а також автор Краківского театру архітектор Я.Завейський. 
Компетентне незалежне жюрі в Лейпцігу одноголосно визнало найкращим проект випусника Берлінської будівничої академії, директора Львівської вищої художньо-промислової школи З.Горголевського (1845-1903). Він приємно здивував жюрі вибором місця для споруди - центр міста, хоч той і тоді був щільно забудований. Архітектор сміливо запропонував заховати під землею річку Полтву, яка протікала у цьому місці, а замість фундаменту застосував - уперше в Европі - суцільну бетонну основу. Будівництво тривало майже три роки. Воно було здійснене на кошти міської управи громадян Львова і околиць, як їх добровільні пожертви. Вартість будівництва становила 2,4 мільйона австрійських крон.
Театр побудований у класичних традиціях з використанням форм і деталей архітектури ренесансу та барокко, або у так званому віденському псевдоренесансі. Театр, щедро вдекорований як ззовні, так і всередині, став зосередженням досягнень скульптури і малярства Західної Європи кінця ХІХ ст.
Так і сьогодні говорять, що хто був у Львові і не бачив оперного театру, той не бачив Львова.
Сьогодні оперний театр є одним із найпопулярніших місць для зустрічей молодих пар. А нещодавно, перед театром, на місці бувшої клумби, встановили фонтан, що так і притягує людей гарячими літніми днями.
Ідучи по «стометровці» від Львівського оперного театру, виходиш в самий центр міста. Тут то і встановлений пам'ятник Тарасові Шевченку, що символізує серце та душу Львова.

Рішення про спорудження у Львові пам'ятника Тарасу Шевченку було прийнято 22 червня 1987 року. Обласний конкурс 1988 і республіканський 1989 не визначили жодного проекту-переможця. Однак «клумби» і львівська громадськість вимагали якнайшвидшого встановлення пам'ятника. Було ухвалене рішення про використання проекту скульпторів В. й А. Сухорських й архітекторів Ю.Диби і Ю.Кромея, проекту, що журі республіканського конкурсу назвала «відносно кращим».

Урочисте відкриття пам'ятника Шевченку відбулося 24 серпня 1992 року, на річницю прийняття декларації незалежності України, а рівно через чотири роки був відкритий 12-метровий елемент пам'ятника — бронзова «Хвиля Національного Відродження»
Хвиля являє собою вираження патріотичного руху спрямованого на визволення українського народу від окупантів . Даний пам'ятник символізує прагнення народу до свободи за будь яку ціну.  На площі перед Шевченком часто збираються переважно старші люди і організовують щось на кшталт «віча» співаючи патріотичних українських пісень. 
Дані історичні пам'ятки являються важливими надбаннями не тільки Львова, але й цілої України.